ukrexpat.com
Портал Українських Експатів

Міфи та стереотипи про Японію

Дата публікації: 27.11.2017Теги: #Японія #японська культура #ментальність

В Інтернеті досить часто можна натрапити на статті, де Японія зображається відповідно до стереотипів, які склались у суспільстві. Але далеко не завжди ці стереотипні уявлення відповідають реальності. Тому я вирішив написати цю статтю для зруйнування якщо не всіх, то принаймні більшості міфів про життя в цій країні. Всі думки мої власні, є суб'єктивними та базуються на досвіді життя в Японії. Отже, починаємо руйнувати міфи про Японію.

Міф номер 1 - "Феноменальна працездатність японців"

Всі ми неодноразово читали про те, як японці люблять працювати. Але чи так це насправді? Насправді не зовсім так. Японці дійсно проводять значно більше часу на роботі, порівняно з європейцями. Але це зовсім не означає більшу продуктивність та кращі результати роботи, найчастіше буває навпаки, бо довгі години в офісі та відсутність повноцінного відпочинку після роботи призводять до зменшення продуктивності праці та збільшення кількості помилок. Але чому японці це роблять? Є дві головні причини.

Перша - це ієрархічність японського суспільства та офісної культури, коли працівники просто не мають достатньо волі, щоб залишити робоче місце до того, як його залишить їхній безпосередній керівник або колеги. Тому японці і залишаються в офісі допізна, навіть якщо роботи вже немає. В такому випадку робота просто симулюється. Спати безпосередньо на робочому місці (на клавіатурі або навіть в туалетній кабінці, хоча останнє не дуже схвалюється) вважається нормою, це означає, що цей працівник багато працював на користь компанії і втомився.

Такий режим шкодить як здоров'ю працівника, так і компанії загалом, бо від постійно невиспаного та втомленого селерімена досить мало користі, навіть якщо він кожного ранку вчасно приходить на роботу рівно о 8:30 та не запізнюється на наради, куди приходить тільки його зовнішня фізична оболонка, штучно підтримувана в тонусі кавою та енергетичними напоями.

Останнім часом деякі японські компанії, особливо ті компанії, де працюють багато іноземців, почали звертати увагу на цю проблему, скорочуючи робочі години та впроваджуючи гнучкий графік роботи. Але в більшості великих традиційних корпорацій проблема залишається.

Міф номер 2 - "Метро ніколи не запізнюється"

Насправді запізнюється, ще й регулярно, особливо в час пік, приблизно кожен 10-й поїзд - в середньому від 5 до 10 хвилин, хоча інколи бувають затримки і по 20 хвилин. Головна причина запізнень - це "людські аварії" - тобто хтось впав з платформи на рейки, за власним бажанням або в результаті нещасного випадку (наприклад втратив рівновагу або перебував у стані алкогольної інтоксикації). Якщо хтось впустив на рейки телефон, то поїзд не затримують, просто чекають поки він проїде і потім піднімають телефон спеціальними щупами.

Бувають і інші причини затримок, але вони трапляються значно рідше, поїзди завжди перебувають у відмінному технічному стані і технічні несправності малоймовірні. Окрема причина затримок, особливо на наземних лініях метро та електричок - тайфун (сильний дощ з вітром) або сніг. Перше трапляється частіше, друге - десь один чи два рази на рік, якщо говорити про Токіо, Йокогаму, Осаку чи Нагою. Більшість японських великих міст, за виключенням Сендая та Саппоро, перебувають у субтропічній кліматичній зоні, тому сніг буває рідко, і він завжди призводить до повного транспортного колапсу, оскільки комунальні служби, залізниця та метро не мають спеціальної техніки для прибирання снігу.

Міф номер 3 - "Японська ввічливість"

Коли ми говоримо про ввічливість японців, в першу чергу потрібно пам'ятати, що японська культура є в значній мірі колективістською, на противагу індивідуалістичній західній цивілізації. Для японців дуже важливо те, як його вчинки оцінюються суспільством. В традиційному японському суспільстві на перше місце завжди ставиться суспільство та держава - те, наскільки вчинки індивідуума відповідають загальноприйнятим стандартам поведінки. "Втрата обличчя" однієї людини - це втрата обличчя всієї групи, до якої ця людина належить. Тому японці майже завжди показово ввічливі, особливо там, де є загроза "втрати обличчя". Але на рівні особистого спілкування ці правила не завжди діють, і пересічні японці настільки ж ввічливі, як і пересічні українці.

Якщо ви маєте європеоїдну зовнішність, тоді вам пощастило і до вас будуть ставитись з повагою, майже як до рівного. Дискримінацію ви відчуєте тільки коли будете винаймати квартиру - десь у половині випадків лендлорди будуть вам відмовляти в оренді житла тільки тому, що ви є іноземцем і мешканці будинку не хочуть, щоб їхні сусіди були іноземцями.

Якщо ж ви маєте азіатську зовнішність і не є японцем, або є тільки наполовину японцем, тоді вам не пощастило значно більше, бо до вас завжди будуть ставитись з елементами ксенофобії і ви будете зобов'язані повністю асимілюватись в японську культуру: розмовляти ідеальною японською мовою та робити все саме так, як роблять японці. Навіть етнічні японці з діаспори, які народились в Бразилії, і потім репатріювались до Японії (близько 173 тис станом на 2015 рік), у повній мірі відчувають на собі ту ж саму ксенофобію і дискримінацію, що й корейці, китайці, в'єтнамці та філіппінці, тому що вони вже втратили свою належність до японської культури і є більше бразильцями, ніж японцями.

Міф номер 4 - "В Японії дуже часто, мало не щодня відбуваються землетруси та цунамі"

Це ще один міф, який має дуже мало спільного з реальністю. Відомо, що японські острови повністю знаходяться в Тихоокеанському вогняному колі та на зламі кількох тектонічних плит. Але в реальності руйнівні землетруси трапляються досить рідко. Наприклад за останні півроку не було жодного жодного землетрусу, який можна було б відчути. Це не означає, що їх не було, вони були, але з настільки маленькою магнітудою, що відчути їх на собі без спеціальних приладів майже неможливо. Більшість землетрусів відбуваються в Тихому Океані на схід від найбільшого острова Хоншю, але тільки дуже найбільші з них можуть спричинити руйнівні цунамі вздовж берегової лінії.

Абсолютно всі багатоквартирні будинки, приблизно з кінця 1980-х років будуються за новими будівельними нормами, і ризик їх руйнування від вібрації під час землетрусу майже дорівнює нулю. Набагато більшу загрозу становлять нестабільні ґрунти - там, де будинки стоять на висушених торфових болотах або штучних островах.

Міф номер 5 - "Всі японці люблять і дивляться аніме"

Ні, не всі, аніме в Японії дивляться не більше, ніж в Україні чи наприклад в Іспанії. Насправді манга є більш популярною, ніж аніме, мангу тут можна купити в кожному маленькому продуктовому магазині (комбіні), а не тільки в книжкових магазинах. Японці купують ці книжечки і переглядають їх у транспорті та вдома. Багато хто взагалі не читає звичайну літературу, тільки мангу. Аніме дивляться переважно діти, а також деякі дорослі, яких відносять до категорії "отаку".

Міфи та стереотипи про Японію

Дата публікації: 27.11.2017

В Інтернеті досить часто можна натрапити на статті, де Японія зображається відповідно до стереотипів, які склались у суспільстві. Але далеко не завжди ці стереотипні уявлення відповідають реальності. Тому я вирішив написати цю статтю для зруйнування якщо не всіх, то принаймні більшості міфів про життя в цій країні. Всі думки мої власні, є суб'єктивними та базуються на досвіді життя в Японії. Отже, починаємо руйнувати міфи про Японію.

Міф номер 1 - "Феноменальна працездатність японців"

Всі ми неодноразово читали про те, як японці люблять працювати. Але чи так це насправді? Насправді не зовсім так. Японці дійсно проводять значно більше часу на роботі, порівняно з європейцями. Але це зовсім не означає більшу продуктивність та кращі результати роботи, найчастіше буває навпаки, бо довгі години в офісі та відсутність повноцінного відпочинку після роботи призводять до зменшення продуктивності праці та збільшення кількості помилок. Але чому японці це роблять? Є дві головні причини.

Перша - це ієрархічність японського суспільства та офісної культури, коли працівники просто не мають достатньо волі, щоб залишити робоче місце до того, як його залишить їхній безпосередній керівник або колеги. Тому японці і залишаються в офісі допізна, навіть якщо роботи вже немає. В такому випадку робота просто симулюється. Спати безпосередньо на робочому місці (на клавіатурі або навіть в туалетній кабінці, хоча останнє не дуже схвалюється) вважається нормою, це означає, що цей працівник багато працював на користь компанії і втомився.

Такий режим шкодить як здоров'ю працівника, так і компанії загалом, бо від постійно невиспаного та втомленого селерімена досить мало користі, навіть якщо він кожного ранку вчасно приходить на роботу рівно о 8:30 та не запізнюється на наради, куди приходить тільки його зовнішня фізична оболонка, штучно підтримувана в тонусі кавою та енергетичними напоями.

Останнім часом деякі японські компанії, особливо ті компанії, де працюють багато іноземців, почали звертати увагу на цю проблему, скорочуючи робочі години та впроваджуючи гнучкий графік роботи. Але в більшості великих традиційних корпорацій проблема залишається.

Міф номер 2 - "Метро ніколи не запізнюється"

Насправді запізнюється, ще й регулярно, особливо в час пік, приблизно кожен 10-й поїзд - в середньому від 5 до 10 хвилин, хоча інколи бувають затримки і по 20 хвилин. Головна причина запізнень - це "людські аварії" - тобто хтось впав з платформи на рейки, за власним бажанням або в результаті нещасного випадку (наприклад втратив рівновагу або перебував у стані алкогольної інтоксикації). Якщо хтось впустив на рейки телефон, то поїзд не затримують, просто чекають поки він проїде і потім піднімають телефон спеціальними щупами.

Бувають і інші причини затримок, але вони трапляються значно рідше, поїзди завжди перебувають у відмінному технічному стані і технічні несправності малоймовірні. Окрема причина затримок, особливо на наземних лініях метро та електричок - тайфун (сильний дощ з вітром) або сніг. Перше трапляється частіше, друге - десь один чи два рази на рік, якщо говорити про Токіо, Йокогаму, Осаку чи Нагою. Більшість японських великих міст, за виключенням Сендая та Саппоро, перебувають у субтропічній кліматичній зоні, тому сніг буває рідко, і він завжди призводить до повного транспортного колапсу, оскільки комунальні служби, залізниця та метро не мають спеціальної техніки для прибирання снігу.

Міф номер 3 - "Японська ввічливість"

Коли ми говоримо про ввічливість японців, в першу чергу потрібно пам'ятати, що японська культура є в значній мірі колективістською, на противагу індивідуалістичній західній цивілізації. Для японців дуже важливо те, як його вчинки оцінюються суспільством. В традиційному японському суспільстві на перше місце завжди ставиться суспільство та держава - те, наскільки вчинки індивідуума відповідають загальноприйнятим стандартам поведінки. "Втрата обличчя" однієї людини - це втрата обличчя всієї групи, до якої ця людина належить. Тому японці майже завжди показово ввічливі, особливо там, де є загроза "втрати обличчя". Але на рівні особистого спілкування ці правила не завжди діють, і пересічні японці настільки ж ввічливі, як і пересічні українці.

Якщо ви маєте європеоїдну зовнішність, тоді вам пощастило і до вас будуть ставитись з повагою, майже як до рівного. Дискримінацію ви відчуєте тільки коли будете винаймати квартиру - десь у половині випадків лендлорди будуть вам відмовляти в оренді житла тільки тому, що ви є іноземцем і мешканці будинку не хочуть, щоб їхні сусіди були іноземцями.

Якщо ж ви маєте азіатську зовнішність і не є японцем, або є тільки наполовину японцем, тоді вам не пощастило значно більше, бо до вас завжди будуть ставитись з елементами ксенофобії і ви будете зобов'язані повністю асимілюватись в японську культуру: розмовляти ідеальною японською мовою та робити все саме так, як роблять японці. Навіть етнічні японці з діаспори, які народились в Бразилії, і потім репатріювались до Японії (близько 173 тис станом на 2015 рік), у повній мірі відчувають на собі ту ж саму ксенофобію і дискримінацію, що й корейці, китайці, в'єтнамці та філіппінці, тому що вони вже втратили свою належність до японської культури і є більше бразильцями, ніж японцями.

Міф номер 4 - "В Японії дуже часто, мало не щодня відбуваються землетруси та цунамі"

Це ще один міф, який має дуже мало спільного з реальністю. Відомо, що японські острови повністю знаходяться в Тихоокеанському вогняному колі та на зламі кількох тектонічних плит. Але в реальності руйнівні землетруси трапляються досить рідко. Наприклад за останні півроку не було жодного жодного землетрусу, який можна було б відчути. Це не означає, що їх не було, вони були, але з настільки маленькою магнітудою, що відчути їх на собі без спеціальних приладів майже неможливо. Більшість землетрусів відбуваються в Тихому Океані на схід від найбільшого острова Хоншю, але тільки дуже найбільші з них можуть спричинити руйнівні цунамі вздовж берегової лінії.

Абсолютно всі багатоквартирні будинки, приблизно з кінця 1980-х років будуються за новими будівельними нормами, і ризик їх руйнування від вібрації під час землетрусу майже дорівнює нулю. Набагато більшу загрозу становлять нестабільні ґрунти - там, де будинки стоять на висушених торфових болотах або штучних островах.

Міф номер 5 - "Всі японці люблять і дивляться аніме"

Ні, не всі, аніме в Японії дивляться не більше, ніж в Україні чи наприклад в Іспанії. Насправді манга є більш популярною, ніж аніме, мангу тут можна купити в кожному маленькому продуктовому магазині (комбіні), а не тільки в книжкових магазинах. Японці купують ці книжечки і переглядають їх у транспорті та вдома. Багато хто взагалі не читає звичайну літературу, тільки мангу. Аніме дивляться переважно діти, а також деякі дорослі, яких відносять до категорії "отаку".