ukrexpat.com
Портал Українських Експатів

Чи можливо реінтегруватись на батьківщині після багатьох років, проведених за кордоном?

Дата публікації: 29.1.2018Категорія: Життя

Після кількох років за кордоном, повернення "додому" може стати серйозною проблемою в психологічному сенсі. Подивимось, як експати дають собі раду з репатріацією.

Важлива, але часто ігнорована суспільством проблема - проблема репатріації довгострокових емігрантів: як життя за кордоном може вплинути на ваше відчуття національної ідентичності, пише BBC. Кілька експатів поділились своїм власним досвідом повернення додому.

Немає кращого місця, ніж дім… але де твій дім?

У коментарі на Facebook Венді Скроч назвала цей феномен "зворотнім культурним шоком". "Приходить відчуття якоїсь бездомності", - написала вона. "Відчуття того, що ти ніколи не знаходишся вдома, де б ти не був, є дуже реальним".

Багато людей згадують свою безуспішну боротьбу за інтеграцію в середовище своєї рідної країни після повернення додому. Піт Джонс, який виїхав з Великої Британії у 2000 році, після чого довгий час жив у Данії, Голландії та Швейцарії, пише: "Мені дуже подобається відвідувати моє рідне місто, але лише на декілька днів, щоб потім відчути потребу залишити його знову. Це більше не мій дім!"

"Я не думаю, що буду колись відчувати себе швейцарцем, але мені тут подобається жити", - продовжує він. "Чесно кажучи, я вже не знаю, де я більше відчуваю себе вдома".

Ти змінився

Для деяких репатріантів найбільш неприємною стала реакція їхніх колишніх друзів, тих, з ким вони були близькими раніше. "Повернення додому в США після 26 років в Австралії було досить великим шоком для мене, пише Брюс Фелікс. "Часом досить важко бути новим хлопцем там, де нібито повинен бути твій дім".

Підхопивши нові слова та фрази в Австралії, але не акцент, він зазначив, що спілкування на батьківщині виявилося складним завданням. "Без акценту люди просто думають, що ти якийсь дивний".

Після 20 років в Америці Мері Сью Конноллі відчула, що після повернення в Ірландію її вважають іноземкою. "Я змінилась, і в результаті я почуваюся чужинкою на своїй власній землі".

"Реінтеграція проходить легше, якщо менше говорити з людьми про своє минуле" коментує Деніс Гравель.

Еллісон Лі в рідній Австралії вже три роки після шести років, проведених у Латинській Америці та Лондоні. "Заводити нових друзів стало набагато важче… і ніхто не хоче слухати розповіді про твоє минуле".

Юніс Цз Ва Ма з Гонконгу переживає культурний шок, незважаючи на те, що вона повертається до рідного міста кожного літа. "Кожного разу, коли я приїжджаю додому, я відчуваю ніби місто залишило мене позаду, і я єдина людина, яка все ще живе в минулому".

Привіт, народ! Пам'ятаєте мене?

Отже, після тривалої відсутності вдома, як ви знову вписуєтеся в своє колишнє середовище? Деякі рішення були надзвичайно простими та практичними.

"Уникайте повернення до схожої роботи на тому ж самому місці з тими самими людьми, якщо можете," - порадив житель Великої Британії Джон Сімпсон. "У вас виникне багато непорозумінь з людьми, і вирішення тривіальних проблем раптово стане значно складнішим".

Весна Томас, яка повернулась до Сіднея після 16 років життя в США та Сінгапурі, виявила, що їй стало важко заводити нових друзів в її пізні 40-ві роки. Зрештою, вона заснувала книжковий клуб, влаштувалась на неповний робочий день та зайнялась волонтерською роботою в школі. "Це смішно, але усі мої друзі з книжкового клубу - також колишні емігранти. Ви несвідомо тягнетесь один до одного, бо тільки вони знають, що ви відчуваєте".

Дійсно, деякі з тих, хто намагаються репатріюватись, активно шукають емігрантські громади. "Це було корисним, тому що я мав тенденцію не спілкуватися з багатьма іншими американцями, коли я жив за кордоном, і мені довелося переосмислити американську культуру, так як її бачать емігранти, і саме це зробило зворотню адаптацію легшою, - пише Алексіс Гордон.

Для інших повернення додому було як і будь-яке інше іноземне відрядження.

"Я вирішив ставитися до досвіду репатріації так, ніби це було ще одним переїздом в нову країну, хоча й більш знайому мені країну, тому що я вже знаю її мову", - пише Катріна Гоннерман. "Це допомогло мені адаптуватись".

"Я живу за кордоном вже протягом 30 років, і кожного разу, коли я повертаюсь в США, я просто розглядаю її як ще одну іноземну країну, і ви не увляєте, наскільки це все спрощує", - пише Марк Себастьян Орр.

"Ви не реінтегруєтесь"

Можливо, найбільш інтригуюча відповідь на наше питання щодо реінтеграції - це заперечення необхідності самої реінтеграції. Багато хто з репатріантів виявив, що зворотня адаптація у батьківщину є дуже складним процесом, але часом зовсім не потрібним і не обов'язковим.

Ніколь Джонс має три паспорти і проживала у п'яти країнах. "Я не одягаю рожеві окуляри, і я ясно бачу погане та добре в будь-якій країні. Я відчуваю себе громадянкою світу і пишаюся цим".

"Ви не реінтегруєтесь", - коментує Паула Альварес-Кусейро. "Ви усвідомлюєте, що, живучи в багатьох різних культурах, ваша особистість і спосіб мислення змінилися, і намагання повернутися до того, чим ви були до від'їзду, є помилкою, яка зведе нанівець ваше особисте зростання".

Ці відгуки говорять нам про те, що для багатьох колишніх емігрантів усвідомлення власної батьківщини та ідентичності не є простим завданням. Ті з нас, хто намагається відновити свою ідентичність, повернувшись до свого "паспортного дому", можливо, знайдуть розуміння та заспокоєння серед тих громадян світу, для яких реінтеграція - це вибір, а не обов'язок.

Теги: репатріація, повернення, батьківщина

Чи можливо реінтегруватись на батьківщині після багатьох років, проведених за кордоном?

Дата публікації: 29.1.2018Категорія: Життя

Після кількох років за кордоном, повернення "додому" може стати серйозною проблемою в психологічному сенсі. Подивимось, як експати дають собі раду з репатріацією.

Важлива, але часто ігнорована суспільством проблема - проблема репатріації довгострокових емігрантів: як життя за кордоном може вплинути на ваше відчуття національної ідентичності, пише BBC. Кілька експатів поділились своїм власним досвідом повернення додому.

Немає кращого місця, ніж дім… але де твій дім?

У коментарі на Facebook Венді Скроч назвала цей феномен "зворотнім культурним шоком". "Приходить відчуття якоїсь бездомності", - написала вона. "Відчуття того, що ти ніколи не знаходишся вдома, де б ти не був, є дуже реальним".

Багато людей згадують свою безуспішну боротьбу за інтеграцію в середовище своєї рідної країни після повернення додому. Піт Джонс, який виїхав з Великої Британії у 2000 році, після чого довгий час жив у Данії, Голландії та Швейцарії, пише: "Мені дуже подобається відвідувати моє рідне місто, але лише на декілька днів, щоб потім відчути потребу залишити його знову. Це більше не мій дім!"

"Я не думаю, що буду колись відчувати себе швейцарцем, але мені тут подобається жити", - продовжує він. "Чесно кажучи, я вже не знаю, де я більше відчуваю себе вдома".

Ти змінився

Для деяких репатріантів найбільш неприємною стала реакція їхніх колишніх друзів, тих, з ким вони були близькими раніше. "Повернення додому в США після 26 років в Австралії було досить великим шоком для мене, пише Брюс Фелікс. "Часом досить важко бути новим хлопцем там, де нібито повинен бути твій дім".

Підхопивши нові слова та фрази в Австралії, але не акцент, він зазначив, що спілкування на батьківщині виявилося складним завданням. "Без акценту люди просто думають, що ти якийсь дивний".

Після 20 років в Америці Мері Сью Конноллі відчула, що після повернення в Ірландію її вважають іноземкою. "Я змінилась, і в результаті я почуваюся чужинкою на своїй власній землі".

"Реінтеграція проходить легше, якщо менше говорити з людьми про своє минуле" коментує Деніс Гравель.

Еллісон Лі в рідній Австралії вже три роки після шести років, проведених у Латинській Америці та Лондоні. "Заводити нових друзів стало набагато важче… і ніхто не хоче слухати розповіді про твоє минуле".

Юніс Цз Ва Ма з Гонконгу переживає культурний шок, незважаючи на те, що вона повертається до рідного міста кожного літа. "Кожного разу, коли я приїжджаю додому, я відчуваю ніби місто залишило мене позаду, і я єдина людина, яка все ще живе в минулому".

Привіт, народ! Пам'ятаєте мене?

Отже, після тривалої відсутності вдома, як ви знову вписуєтеся в своє колишнє середовище? Деякі рішення були надзвичайно простими та практичними.

"Уникайте повернення до схожої роботи на тому ж самому місці з тими самими людьми, якщо можете," - порадив житель Великої Британії Джон Сімпсон. "У вас виникне багато непорозумінь з людьми, і вирішення тривіальних проблем раптово стане значно складнішим".

Весна Томас, яка повернулась до Сіднея після 16 років життя в США та Сінгапурі, виявила, що їй стало важко заводити нових друзів в її пізні 40-ві роки. Зрештою, вона заснувала книжковий клуб, влаштувалась на неповний робочий день та зайнялась волонтерською роботою в школі. "Це смішно, але усі мої друзі з книжкового клубу - також колишні емігранти. Ви несвідомо тягнетесь один до одного, бо тільки вони знають, що ви відчуваєте".

Дійсно, деякі з тих, хто намагаються репатріюватись, активно шукають емігрантські громади. "Це було корисним, тому що я мав тенденцію не спілкуватися з багатьма іншими американцями, коли я жив за кордоном, і мені довелося переосмислити американську культуру, так як її бачать емігранти, і саме це зробило зворотню адаптацію легшою, - пише Алексіс Гордон.

Для інших повернення додому було як і будь-яке інше іноземне відрядження.

"Я вирішив ставитися до досвіду репатріації так, ніби це було ще одним переїздом в нову країну, хоча й більш знайому мені країну, тому що я вже знаю її мову", - пише Катріна Гоннерман. "Це допомогло мені адаптуватись".

"Я живу за кордоном вже протягом 30 років, і кожного разу, коли я повертаюсь в США, я просто розглядаю її як ще одну іноземну країну, і ви не увляєте, наскільки це все спрощує", - пише Марк Себастьян Орр.

"Ви не реінтегруєтесь"

Можливо, найбільш інтригуюча відповідь на наше питання щодо реінтеграції - це заперечення необхідності самої реінтеграції. Багато хто з репатріантів виявив, що зворотня адаптація у батьківщину є дуже складним процесом, але часом зовсім не потрібним і не обов'язковим.

Ніколь Джонс має три паспорти і проживала у п'яти країнах. "Я не одягаю рожеві окуляри, і я ясно бачу погане та добре в будь-якій країні. Я відчуваю себе громадянкою світу і пишаюся цим".

"Ви не реінтегруєтесь", - коментує Паула Альварес-Кусейро. "Ви усвідомлюєте, що, живучи в багатьох різних культурах, ваша особистість і спосіб мислення змінилися, і намагання повернутися до того, чим ви були до від'їзду, є помилкою, яка зведе нанівець ваше особисте зростання".

Ці відгуки говорять нам про те, що для багатьох колишніх емігрантів усвідомлення власної батьківщини та ідентичності не є простим завданням. Ті з нас, хто намагається відновити свою ідентичність, повернувшись до свого "паспортного дому", можливо, знайдуть розуміння та заспокоєння серед тих громадян світу, для яких реінтеграція - це вибір, а не обов'язок.

Теги: репатріація, повернення, батьківщина